Ми тебе не забули, Тарасе!

9 березня 2016 року виповнюється 202 роки від дня народження Т. Г. Шевченка - генія, пророка, поета, Кобзаря України. Загальношкільною лінійкою розпочалися Шевченківські дні в нашій школі. "Ми тебе не забули, Тарасе!" - лунало з уст учнів, які розповіли про складний шлях життя поета. Учні піонерської дружини "Юність" оформили світлицю Кобзаря, намалювали ілюстрації до творів Шевченка, запланували провести конкурс читців віршів Т.Шевченка. Його пророчі слова надихають нас вірити в світле майбутнє України. Ми, його нащадки, шануємо його слово, діло, продовжуємо жити за його заповітами. "В своїй хаті своя правда, і сила, і воля..."

Тарас Шевченко

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814 р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.
Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки.         1822 р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря. У поезії “А. О. Козачковському” Шевченко згадував, як він школярем списував у бур'янах у саморобний зошит вірші Сковороди та колядку “Три царіє со дари”.         Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання. Він мріяв “сделаться когда-нибудь хоть посредственным маляром” і вперто шукав у навколишніх селах учителя малювання. Та після кількох невдалих спроб повернувся до Кирилівки, де пас громадську череду і майже рік наймитував у священика Григорія Кошиця. Наприкінці 1828 або на початку 1829 р. Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталася в спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта, ад'ютантові віленського військового губернатора П. Енгельгардту.