«Ми екологи малі – збережем красу землі!»

Свято прийому учнів 5 класу в юні натуралісти

І ведучий. Село дріма в                                               передранковім сні,

Із вітром тихо гомонять тополі,

Світанок бродить по терпкій росі

Фарбує осінь у рожевий колір.

ІІ ведучий. Природа нам – як 
                     рідний дім,

Вона усім  - як мати,

Щоб лад завжди був в домі тім,

Про це нам треба дбати.

І ведучий. Не рви трави товсті жмути,

Не рви в букети квіти.

Все, що навколо бачиш ти,

Рости повинно й жити.

ІІ ведучий. Цвітуть дерева з краю в край,

Буяє лист зелений.

Дерева, друже , не ламай –

Вони – наші легені.

І ведучий. А в полі як зустрінеш ти

В гнізді перепеляток,

То краще поруч обійди

І не чіпай пташаток.

ІІ ведучий. Не рви, не знищуй, не зруйнуй –

Це заповідь для тебе.

Красу планети не зіпсуй –

Вона одна під небом.

І ведучий. Змайструй шпаківню,

Посади калину біля хати,

В природу із добром іди,

Вона ж тобі як мати.

ІІ ведучий. Й віддячить за добро тобі

Земля теплом родинним.

Люби і бережи її,

Будь гідним її сином.

Педагог-організатор. Мабуть, у світі не знайдеться людини, яка б не любила природу. Одні милуються барвами осіннього  лісу, інші в захваті від  степових просторів,  других дивує малесенька квіточка – фіалочка. Погляньте, діти, на світ, озирніться – це ж дивовижна казка!

Сьогодні ми зібрались на свято любителів природи. І сьогодні ми приймемо в свою сім'ю ще один маленький загін природо охоронців. Я впевнена, що ви всі любите природу, будете її оберігати, примножувати красу нашого рідного краю, нашої України.

Я хочу розповісти вам «Легенду про липу».

Жила собі козачка Горпина і мала вона двох синів. Ніби від серця їх відривала, виряджаючи на  Січ.

Дуже важко мені виряджати вас, але ви йдете на святе діло – боронити нашу землю. Не осоромте ні пам'яті батька, що загинув, ні землі, яка вас зростила. А щоб пам'ять про вас лишилась, посадіть поруч з батьковою  липою по липці. Я буду приходити до них і молитись за вас. Коли будуть в’янути листочки, то знатиму, що важко вам, коли пробиватиметься сік із котроїсь з них, знатиму, що ранений один із вас, як стануть всихати, знатиму, що немає вас на світі. Поливатиму їх сльозами, щоб ожили. Приготувала я вам торбинки цвіту з батькової липи. Чи застуда, чи ще якась хвороба – у пригоді стане липовий цвіт. Під липою ще нікого не вбило грозою. Заварений липовий цвіт допоможе від застуди, головного болю, нерви заспокоїть, втамує біль у животі. Давайте присядемо під батьковою липою – і в дорогу, діти. Подякували сини та й поїхали…

А після такої гарної легенди я хочу, щоб ви послухали вірш «Зламана гілка» та розповідь про загублену берізку.

Зламав Івасик гілку ялинкову,

І кинув геть, коли награвся нею.

Веселий він побіг додому,

Вона ж лежить на глинищі рудому

В самотині зітхає гілка тяжко,

Вже на неї не сяде більше пташка,

Вже вітрець її не захитає,

«Хитати ще?» - її не запитає.

В її прожилках не бродити соку,

Не гріти мрію ніжну і високу.

Івась у ліжку спить спокійно, тихо,

Невже не знає він, що скоїв лихо?

У березневий день її зрубали,

Вона немов лебідонька стояла,

Стан обвивали шовковисті коси,

Була нам мила у спеку і в морози.

У березневий день її зрубали.

Від болю затремтіла, застогнала.

Мов скошена упала при дорозі,

Весняним соком пролилися сльози.

Той сік цілющий, а вона вже мертва.

Яке ж жорстоке серце треба мати,

Щоб ту красу навіки зруйнувати?

Стікали долу ще живі сльозинки…

А небо чисте – жодної хмаринки!

Весна ішла – життя всім дарувала,

А на землі берізка помирала…

Сьогодні ми зібралися з вами, щоб сказати «ні»  таким вчинкам, щоб зрозуміти, до чого може довести жорстоке ставлення до природи.

Послухайте тривожні повідомлення.

І ведучий. Моя земля!  Ти  - очі повні сліз.

Ти трав гірке повільне проростання.

Хто ж знав, хто ж знав, що ми поїдем в ліс

Гриби збирати…,  але востаннє?

ІІ ведучий. ХХ вік створив  свою чуму.

Біда полям , і озеру, і плесу,

Хто скаже нам – куди?

Хто скаже нам – чому?

І ведучий. Ліси мої, хто ж вас убереже?

Чи ж є у вас тепер

Хоч неба клапоть?

Що людству залишається?

Невже - обнятися  з лелеками і плакать?

ІІ ведучий. Говорять, що гряде кінець життя,

Що вже з'явилися дірки озонні.

Зірвавсь реактор за незриму мить,

На нашу землю виливши отруту.

І ведучий. Понівечили землю,  засмітили річки,

Заводи димлять і накрив смог міста.

Погляньте, люди на землю

І відкриється істина дуже проста.

ІІ ведучий. Прошу вас, бережіть планету, діти,

Її повітря, і річки, й ліси.

Щоб проліскам із внуками радіти

І випити джерельної води.

І ведучий. Кожну травинку любіть, і комаху,

Щебет пташиний, весни первоцвіт…

Жалійте пташину і жабку банькату-

Який же прекрасний цей світ!

Передагог- організатор. Зберегти і примножити красу  природи може тільки  людина.

Сьогодні з нетерпінням чекають слова наші  юні природоохоронці, учні 5 класу. 

                                     ( Виступ учнів 5 класу)

1.В'ється рідна  знайома стежина

Через поле, село, через  сад.

Це частина твоя, Оситняжко,

Мальовнича моя сторона.

2. Якщо  в лузі будеш ти,

Квіточок дарма не рви,

Не руйнуй гніздечко

Ти малій пташині.

3.Зробить добро поспішай

І гарненько пам’ятай :

Берегти  природу усім треба, друже!

4.Любим ми своє село,

Хочем, щоб воно цвіло.

І щасливі щоб були

І дорослі, і малі.

5.Ми прочистим джерело,

Чистим, щоб воно було.

Квіти скрізь посадим,

Щоб цвіло село.

6.Йтимеш садом, полем а чи лугом,

Будь природі завжди вірним другом.

Не топчи ти навіть і трави,

Краще побажай ти їй:  зеленій, живи.

7.Коли лісом будеш ти іти,

Прагни і жучка, й комашку обійти.

Побажай і дереву, й  пташині,

Щоб вони віки жили у мирі.

8.Ми вірим в те, що кожен з нас усіх

Посадить  сад, чи дерево, чи квіти.

І в Оситняжці буде щастя й сміх,

І завжди тут здорові будуть діти.

9.Будемо землю оберігати,

Будемо  дорослим  допомагати.

Хай живуть ліси і ріки –

Збережемо їх навіки.

10. А наш обов’язок з вами –

Цю красу й чарівність зберегти.

Щоб милуватися полями і лісами,

Бо більш ніде такого краю не знайти!

Педагог-організатор. Гарні слова сказали діти, ми впевнені, що вони зможуть покращити життя на нашій землі, бо як юні натуралісти будуть примножувати красу лісів, річок, полів

Ми можемо на них покластися?

Приймаємо їх в юні натуралісти?

А зараз ставайте в коло і проведемо гру «Як зберегти природу?»

Робіть те, що я скажу:

-         якщо ти не нариваєш великих букетів польових квітів, то плесни у долоні над головою;

-         якщо ти ніколи не залишаєш сміття в лісі, то тупни ногою;

-         якщо ти не ламаєш гілочок дерев, то ойкни;

-         якщо ти саджаєш і доглядаєш  квіти, дерева, кущі, то підніми руки;

-         якщо тобі подобаються квіти, то посміхнись;

-         якщо до твоєї кімнати залетів джміль або інша комаха і ти намагаєшся випустити її на волю, то змахни руками;

-         якщо ти підібрав приблудне кошеня, собаку, то простягни руки вперед;

-         якщо ти любиш природу і завжди будеш її оберігати, скажи слова:  «Я – юний натураліст».

  Отримайте, друзі,

                                                    Усі в нагороду

Яскраву веселку

І гарну погоду.

Земля не тільки квітами багата, вона наша годувальниця  і мати!

(Вручення емблем)

«Барвінок»